Віктор-Миколай Сердюк

МАНДРИ ПО ОКОЛИЦЯХ

Дерево життя має три листочка. Ці листочки - минуле, сучасне й майбутнє. В усі часи людство розуміло взаємозв’язок таких часових вимірів. В тому, що відбувається тепер – народжується майбутнє. А нині оточуюча дійсність – наслідки минулих подій. Тому, щоб почуватись освіченою людиною, орієнтуватись в сучасних подіях, треба вивчати минуле. В першу чергу минуле своєї родини, краю, країни. І первопричиною усього є минуле народу, що відбувся на наших теренах.

Не буду детально занурюватись в історію, той, хто хоче, знайде цю інформацію в багатьох джерелах. Історія нашого народу, як і історія людини, має сторінки героїчні, трагічні, успішні й нещасливі. Одна із героїчних сторінок – Козаччина. Коротко скажу, що без козаків, а точніше Запорозьких козаків наша дійсність була б зовсім іншою. Козаки є ключем, яким відкривається історія України. Вони є легендарним і неповторним явищем в національній історії України. Столиці запорожців – Січі, буквально на кружинахНововоронцовщини. На протязі останніх п’яти років мені вдалося помандрувати «околицею». Такі лапки недаремні – бо це ж ми, нововоронцовці,  власне  на ОКОЛИЦЯХ історичної минувшини. Спромоглися лишень на покажчики до Єкатерининської версти, графських маєтностей та  древнього городища. Хочеться думати, що усе ще попереду.

Але, повертаючись до \'околиць\', подивимось на найближчу історичну та археологічну пам\'ятку – могилу славетного кошового отамана Івана Сірка , що по дорозі до села КапулівкиНікопольського району.

Це єдина історична особистість тих часів, прах якої  лишився в Україні. Там де він родився, жив, кохав, боронив свій край від усіляких зайд. Тут він і упокоївся у 1680 році.

Ось уже 335 роки: –

 \' Пам\'ятають кручі, Славутич-ріка,

Славнії діла отамана Сірка,

Там - за порогами, степом, дорогами,

Й досі гуляє душа козака!\'.

Дванадцять разів обирали його кошовим отаманом побратими козаки. Іван Сірко провів п’ятдесят п’ять битв і жодної не програв!

На чолі 2500 війська він поставив крапку у Тридцятилітній війні між Францією і Іспанією, взявши зі своїми козаками неприступну фортецю Дюнкерк. На схилі літ, біля пасіки у хуторі Грушівка (нинішнє Лєнінське), він говорив: - Сім років будете ходити до мене на цей курган кожного дня, та й тоді не усе почуєте й узнаєте, що я бачив і знав…

Як  би ж то хтось записував усі ті оповіді про його пригоди! Товстелезна би книганаписалася, куди там пригодам французьких  мушкетерів!

Указом Верховної Ради 14 жовтня 2012 року вперше на державному рівні біля могили кошового відзначили день Українського Козацтва і 360 річницю заснування Чортомлицької Січі де отаманував Сірко. Нині ж  цей  день встановлено, як державне свято Захисника України

Кожного року у перші вихідні серпня до Сірка збирається сила люду, новітніх козаків, фольклорних колективів, представників громадських та військових організацій, потомків славних отаманів з багатьох країн світу, щоб відправити панахиду на могилі. Віддати шануславному лицарю, захиснику Української землі.

Ось тоді й; -

Лине спів, розливається по полю,

Вчить синів, шанували вольну волю,

Не змовка, дума, що до серця близько,

Про Сірка, та його хоробре військо….

Особливого статусу набув меморіал біля могили кошового отамана в нинішній час. Тут проводять урочистості при прийомі дітей в козачата й джури. Тут клянуться у вірності Україні воїни АТО, набираються мужності молодь перед призовом до Збройних сил.

Кинемо  зором на південь. Там   з нами межує Бериславський район. (У ті давні часи Газі Керман (Берислав)  був форпостом Кримського ханства).  Там, на околицях нинішнього села Республіканець, у гирлі річки Кам\'янка збереглася місцина єдиної незатопленої водами Каховського водосховища Січі – Кам’янської (1709-1711 та 1728-1734рр). У 2009 році пам’ятку історії національного значення Кам’янську Січ, кладовище запорозьких козаків і могилу кошового отамана Костя Гордієнка було оголошено філією Національного заповідника «Хортиця».

Уже склалася традиція щоб біля могили кошового отамана Костя Гордієнка першого травнякожного року вшановувати пам\'ять Українського Козацтва й цього річ дня Захисника України,. Там розпочата реконструкція Січі, встановлений чудовий пам’ятник видатному кошовому отаману Олешківської та Кам’янської Січей Костю Гордієнку. Реконструйовано дві могили з оригіналами надгробних хрестів: - власне Костя Гордієнка та ще одного кошового отамана Василя Єрофеєва.

Із року в рік програма урочистостей урізноманітнюється. Козацькі ігри, виступи фольклорних колективів, показові бої, справжній бойовий вишкіл в рукопашних сутичках, козацькі ради та козацький куліш біля великого багаття. Відбулася посвята дітей в козачата, звучали запальні козацькі пісні.

Вперше за 300 років на Херсонщині відбулися Козацькі ігри під орудою ВГО \'Бойовий Спас\'.

І врешті Національний заповідник \'Хортиця\'. Народна пам\'ять українського народу нерозривно пов\'язує образ Хортиці з героїчною добою запорозького козацтва. Саме тут, за дніпровськими порогами у 15-16 століттях формується уславлене степове лицарство – рушійна сила історичних процесів на українських землях в добу пізнього Середньовіччя та Нового Часу. У 1553-1556 роках на острові Мала Хортиця (нині – острів Байда у складі заповідника) існувала козацька фортеця, заснована Дмитром Вишневецьким, яку більшість дослідників асоціюють із першою Запорозькою Січчю.

У Національному заповіднику існує єдиний в Україні Музей історії запорозького козацтва. З 2004 року було розпочато будівництво історико-культурного комплексу \'Запорозька Січ\'. Тепер це реконструйована в первинному вигляді давня столиця запорозького лицарства – Січ.

Там, всередині обнесеної загостреними дерев\'яними палями території, відтворені козацькі курені, діюча триглава церква Покрови Божої Матері, майдан, сторожові башти з гарматами та відтворений побут козаків. На Січі, як у давні часи, сьогодні живуть справжні козаки. Їх небагато, але спосіб життя, зовнішній вигляд, звичай, військовий вишкіл, фізичний гарт, традиції вони наслідують від своїх славний пращурів. Було приємною несподіванкою зустрітися з уважним поглядом такого юнака, що ніби питає – Перехреститись зможеш? Ти не бусурман? А часом не москаль? Тоді проходь! Глянемо на схід через води Каховського водосховища. У 2013 році  6-го вересня у селі Бабине Верхньорогачицького району відкритоісторико-ландшафтний музей під відкритим небом “Світло Оріяни” та музей-садибу з експонатами. Ініціатором створення музею став житель села Бабине, колишній генеральний директор музею-заповідника “Хортиця” Костянтин Сушко. Тут гості мають можливість оглянути чимало предметів українського побуту різних часів, елементи військового спорядження, архітектурні композиції та почути цікаві розповіді про минуле рідногокраю.Білою плямою у моїх мандрах виявились західні межі району. Але спитайте нинішнього районного державника В. П. Титаренка і він докладно розповість про ці західні рубежі і свого приятеля, археолога академіка Юрія Шилова, який провів багато часу досліджуючи стародавності Великоолександрівського району. Хай комусь цей допис покажеться «непатріотичним» стосовно Нововоронцовського району, мовляв, пиши про свої терени…, але Козаччина, Сарматія, Скіфія -  це і наша суть, наше минуле й пам\'ять. Жодного разу на урочистостях вищеописаних місць я не зустрів посланців від Нововоронцовщини. Маю на увазі, звісно, від чиновників і підготовлених по цій темі колективів. Найвідвідуванішеіноземними й вітчизняними туристами місце – руїни родового маєтку Фальц Фейна. Не ті, хто за посадою повинен опікуватись культурою, встановили там пам’ятну дошку, а власним коштом жителька Золотої Балки Кузьо Марія… До речі дошка давно «помандрувала», як сувенір когось із туристів… Ось пам’ятний знак на місці Базавлуцької Січі встановлено біля села Лєнінське, яке рішенням громади вже перейменовано в Грушівку на честь останнього пристанища кошового Сірка. Приємною несподіванкою було те, що знак «… встановлений з подякою до наших пращурів, жителів козацьких зимівників… Тернівки. Осокорівки…» . Вони, жителі сусідніх сіл знають про нас більше? Пам’ятна дошка (дякуючи приватним особам!!!) нещодавно відкрита біля районного музею, звісно відображає історію селища. Але, як на мене, не в темі сучасного погляду на потуги країни осягнути свою державність. І останні два слова  - « статус містєчка» звучить якось…. !?   У цьому короткому описі уважний читач побачить, «хитро» створений автором, план  їх майбутніх \'мандрів по околицях\'. Такі подорожі не вимагають значних коштів, але дозволяють справжнім патріотам своєї країни доторкнутись до славної минувшини свого народу, відчути себе його частиною.

8 листопада 2015

(0|0)

Віктор-Миколай Сердюк

http://uploadbox.com...>http://uploadbox.com...

19 жовтня 2011

(0|0)